Щоночі думки про тебе, немов зорепад, кетягами падають і згорають в пітьмі, залишаючи тільки жалючий слід смутку і печалі... Мені не відігнати тугу... Вона маленьким метеликом прилітає, як тільки спускається сутінок і не помітно сідає на моє плече, поступово перетворюючись на великого сумного птаха, що закутує мене своїми крилами... Не зникай!!! Мені без тебе самотньо...