Оригінальний текст:

У нічному купе потягу чоловік і жінка. Познайомились, розговорились. Щоби якось провести час, жінка почала розповідати притчу:
“Пішов король на війну. Залишив свою доньку на вірного слугу й наказав йому виконувати всі її прохання. Пригрозив: якщо що — відрубає голову. Настала ніч. Принцеса кличе слугу в спальню. Слуга заходить. Принцеса гола на ліжку:
— Мені зимно!
Слуга знайшов у спальні покривало, накрив її й пішов. Наступної ночі — та ж ситуяція, та покривала в спальні немає. Слуга здирає з вікон штори й укриває принцесу. На третю ніч і штор не було, довелося слузі зняти з себе одяг і вкрити принцесу.
Тут закінчується війна й повертається король:
— Що ж, доповідай, служе, як ти виконував свої обов’язки?
— Я виконав усі побажання принцеси.
— А ти що скажеш, доню?
— Він не виконав жодного мого бажання!
— Тоді, готуйся, служе, завтра зранку кат відрубає тобі голову.
Спантеличений слуга пішов до мудреця, розповів історію, й попросив пояснити, чому принцеса так відповіла. Мудрець показав на копицю сіна:
— Бачиш ту копицю? Піди й з’їж її!
— Навіщо?
— Бо ти — віслюк!”
Подорожні посміялись над нерозважливим слугою. Жінці час виходити. Чоловік допомагає їй винести важкі сумки й валізи. На пероні вона йому дає кілька банкнот. Чоловік:
— На, що ви, я ж просто так вам допоміг!
— Ні, ви мене не зрозуміли! Це вам на сіно!
 Копіювати текст
 20

Трансліт:

U nichnomu kupe potjagu cholovik i zhinka. Poznajomulus', rozgovorulus'. Wobu jakos' provestu chas, zhinka pochala rozpovidatu prutchu:
“Pishov korol' na vijnu. Zalushuv svoju don'ku na virnogo slugu j nakazav jomu vukonuvatu vsi jiji prohannja. Prugrozuv: jakwo wo — vidrubaye golovu. Nastala nich. Pruncesa kluche slugu v spal'nju. Sluga zahodut'. Pruncesa gola na lizhku:
— Meni zumno!
Sluga znajshov u spal'ni pokruvalo, nakruv jiji j pishov. Nastupnoji nochi — ta zh sutujacija, ta pokruvala v spal'ni nemaye. Sluga zduraye z vikon shtoru j ukruvaye pruncesu. Na tretju nich i shtor ne bulo, dovelosja sluzi znjatu z sebe odjag i vkrutu pruncesu.
Tut zakinchuyet'sja vijna j povertayet'sja korol':
— Wo zh, dopovidaj, sluzhe, jak tu vukonuvav svoji obov’jazku?
— Ja vukonav usi pobazhannja pruncesu.
— A tu wo skazhesh, donju?
— Vin ne vukonav zhodnogo mogo bazhannja!
— Todi, gotujsja, sluzhe, zavtra zranku kat vidrubaye tobi golovu.
Spanteluchenuj sluga pishov do mudrecja, rozpoviv istoriju, j poprosuv pojasnutu, chomu pruncesa tak vidpovila. Mudrec' pokazav na kopucju sina:
— Bachush tu kopucju? Pidu j z’jizh jiji!
— Naviwo?
— Bo tu — visljuk!”
Podorozhni posmijalus' nad nerozvazhluvum slugoju. Zhinci chas vuhodutu. Cholovik dopomagaye jij vunestu vazhki sumku j valizu. Na peroni vona jomu daye kil'ka banknot. Cholovik:
— Na, wo vu, ja zh prosto tak vam dopomig!
— Ni, vu mene ne zrozumilu! Ce vam na sino!
 Копіювати текст
 22