Служба коротких повідомлень (брит. англ. SMS, Short Message Service) — послуга обміну (передачі і прийому) короткими текстовими повідомленнями в телекомунікаційних мережах, доступна для більшості мобільних телефонів та інших комунікаційних пристроїв, таких як пейджер, модем, КПК, або, навіть, настільний комп'ютер (за допомогою функцій програмного забезпечення). Для реалізації послуга повинна підтримуватись оператором зв'язку, комунікаційним пристроєм та програмним забезпеченням комунікаційного пристрою. Для випадку мобільного зв'язку для користування послугою потрібна SIM (USIM, R-UIM)-карта. Технологія SMS підтримується мобільними мережами GSM, NMT, D-AMPS, CDMA, UMTS. Існує також послуга передачі текстових повідомлень на телефони стаціонарного (фіксованого зв'язку).
Максимальна стандартна довжина одного SMS-повідомлення складає до 160 знаків латиницею або 70 кирилицею. Довші повідомлення розбиваються на кілька повідомлень. Оплата здійснюється за кожне повідомлення окремо згідно з умовами договору (тарифного плану, контракту).
В мережі Інтернет існує ряд сайтів, які надають можливість відправлення SMS-повідомлень на мобільні телефони, зокрема сайти операторів мобільного зв'язку. Оператори зв'язку можуть обмежувати можливість прийому СМС-повідомлень з інтернету, передачі СМС на комерційні короткі номери та надавати абоненту можливість блокування таких повідомлень за допомогою сервісних (службових) СМС-повідомлень або USSD-команд (запитів) (для попередження спаму та шахрайства).
Послуга SMS створена як складова частина стандарту GSM Phase 1. Вперше система випробувана в грудні 1992 у Великобританії для передачі тексту з персонального комп'ютера на мобільний телефон в мережі GSM компанії Vodafone.
За звітом Cellular Telecommunications Industry Association (CTIA) близько 40% користувачів мобільних телефонів користуються SMS.