Я просто – жодна інша
я – це я.
Я теж живу.
І вмію ще любити.
Я вперта, і наївна, і крихка,
Але така, що ладна все простити.
Я трохи вредна, я така, як є.
В зіницях сумнів деколи ночує
Але ти чуєш, я – твоє, твоє
Оте свічадо, що тебе відчує
Душею й тілом –
Без усяких фальш,
Без перебільшень,
Без якихось зверхонь…
Захочеш ти - ми підемо ще дальш,
Туди, де коні щастям мчуться верхи,
Туди, де шовк і павутиння рук,
Туди, де очі плачуть від цілунків,
Де буде терпко від жаданих мук,
І солодко від хвиль дарунків…
А я боюсь. Ти знаєш, я боюсь,
Якби раптово тілом захотіла, -
Я об покору ніжно розіб’юсь
Й зів’юсь сльозою я до твого тіла…
А я боюсь, якби ти захотів,
То цілував би ноги та долоні…
Любив й любив, і може й би не вмів,
Проте збирав би солод весь солоний…
Я є така, прости, я є така,
Прийми мене таку, яку ти любиш.,
За те я буду завтра лиш твоя,
І обіцяю, що мене не згубиш…
Хотіла все забути... вдавала що не дбала,
Думала пройде... біль в серці мине,
Так не получилось... до болю привикаю,
Тебе я ще кохаю і не забуваю,
Твій номер удалила, але ще пам'ятаю,
СМС-ки постирала, але не забула,
Фото заховала, все таки ще маю.
Плюшку я тримаю, з ним я засинаю.
Голос твій почути, все ще сподіваюсь,
Зустрітися з тобою, надія не згасає,
З тобою бути та й тебе відчути - в думках я літаю,
Тебе забути, залишається мені.
У тебе вже є інша, вона тебе "кохає",
Яка б вже там не була - почуття кожен з нас має,
Шепоче тобі в вушко "нікому тебе не віддам",
Засинає поруч з тобою, з надією що любиш.
Тебе не зрозуміти і не розгадати,
Для тебе ця любов як ще одна ігра,
Кажеш що кохаєш, потім забуваєш і до іншої
неї
ти тікаєш.
Надіюсь любиш ти її, і серце не розіб'єш
Одну самісіньку не покинеш,
Того разу ти для кого б вже не було на ризк підеш!
Усі дівчата, що дотепер були моїм коханням
Були для мене прекрасним сонячним світанням,
Морів перед грозою хвилюванням,
Птахів весняним щебетанням.
Я їх обожнював, робив їх своїм ідеалом,
Давав своє кохання, яке не було їм потрібне й даром,
І зараз ти мене останньої любові позбавляєш,
Я дати міг тобі те, про що ти навіть і не уявляєш.
Я світ би міг тобі відкрити по-новому,
Світ, що не відомий досі ще нікому,
Світ, гармонію в якому створюють тільки двоє,
Світ, як його бачить серце моє.
Але я зрозумів нарешті
всі ви, мого кохання недостойні,
Ви всі приземлені, духовно бідні, думками непристойні,
Вам
тай людям всім
на цій землі матеріальне значно ближче,
Настане час, і ви від світу цього впадете на найглибше днище!
Всіх вас, людей, я не осуджую, така ваша природа,
Моє ж покликання посеред вас всіх жити поки не випаде нагода
Всім показати, що це життя єдине і цінність його в тому,
Щоб жити у гармонії зі всім, яку дає любов світові цьому.
Розділи
Додаткові
Друзі сайту