Минають дні,
А може і роки
Без тебе холодно мені
З моїх очей течуть струмки
З тобою – я немов дівча
Без тебе – пристаріла діва…
З тобою радісно, хоча
Без тебе також я щаслива…
Загляну в очі тобі
А в них немов піски пустелі
Вони небесно – голубі
Я знову бачу їх на стелі
Твої зрадливі почуття…
Твоя зрадлива усмішка
Ти знов ускладнюєш життя
І я розтану, ніби сніжка
Чи ти забув, що я жива
Що я живу і все надіюсь
Ну як забути ті слова,
Які вже у твій мозок влились
Ти каявся, що будеш моїм
Та де ту клятву записати,
Коли ти став уже чужим
Мені осталось – забувати…