Як вишиванка все життя твоє,
То чорні кольори, а то червоні,
І білі – сивина на твоїх скронях,
Й цвіт сонця, що наснаги надає.
А синє – то волошки у житах,
Високе небо, що над головою,
І море, що повік шумить прибоєм,
І, люди кажуть, синій щастя птах.
Тож хай не буде чорних кольорів,
Ні у житті, а ні на вишиванці,
Хай жовте сонце сходить в небі вранці,
І червоніє колір вечорів.
І замість сірого буя в житті твоїм
Зелене лиш, бузкове і блакитне,
Нехай рожевим все життя розквітне,
І колір радості наповнює твій дім.