Сільська шпитальня.
Величезний місцевий поп мучиться роздутим животом - чи то водянка, чи то ще чого. Ну, дають йому наркоз і готують до операції.
А в сусідній палаті народжує тітка. Важко народжує. І - раз, і померла. А дитинка жива. Персонал, ясно, у скруті - морока з дитячим притулком, оформленням папірців і пр.
І тут дідусь-фершал каже: «А давайте батюшці скажемо, що, ось, мовляв, чудо сталося, породив він». Сказано-зроблено. Поп, звичайно здивувався, але - чудо є диво, супроти не попреш. Узяв в будинок бахура, годував-виховував як належить. І ось, стукнув хлопчик десятий рік, закликає його поп до себе і каже:
- Должон, Ванюшо, відкрити я тобі велику таємницю. Не батько я тобі, а мати.
Подумав ще трохи, і продовжує.
- А батько тобі ігумен Пафнутій ...