Оригінальний текст:

У центрі Києва на дверях нового офісу оголошення: «Конкурс на престижну роботу». Вишикувалась довжелезна черга, але вона швидко тане. Посутня деталь: бесіду з претендентами веде безвухий клерк. Отож кожен пошуковець одразу ж висловлює тому своє співчуття, і той так само одразу вказує на двері.
Уже надвечір заходить молодик, чемно вітається й починає все нахвалювати: оздоблення офісу, інтер’єр, оргтехніку, костюм клерка, його краватку…
— Юний друже, — уриває юнака безвухий, — а вам нічого дивного в око не впадає?
— Та ні.
— А ви придивіться уважніше. Претендент ляскає себе по лобі:
— Здається, у вас контактні лінзи!
— Чому ви так вирішили? — питає клерк.
— Бо якби у вас були вуха, то ви б носили окуляри.
 Копіювати текст
 11

Трансліт:

U centri Kuyeva na dverjah novogo ofisu ogoloshennja: «Konkurs na prestuzhnu robotu». Vushukuvalas' dovzhelezna cherga, ale vona shvudko tane. Posutnja detal': besidu z pretendentamu vede bezvuhuj klerk. Otozh kozhen poshukovec' odrazu zh vuslovljuye tomu svoye spivchuttja, i toj tak samo odrazu vkazuye na dveri.
Uzhe nadvechir zahodut' moloduk, chemno vitayet'sja j pochunaye vse nahvaljuvatu: ozdoblennja ofisu, inter’yer, orgtehniku, kostjum klerka, jogo kravatku…
— Junuj druzhe, — uruvaye junaka bezvuhuj, — a vam nichogo duvnogo v oko ne vpadaye?
— Ta ni.
— A vu pruduvit'sja uvazhnishe. Pretendent ljaskaye sebe po lobi:
— Zdayet'sja, u vas kontaktni linzu!
— Chomu vu tak vurishulu? — putaye klerk.
— Bo jakbu u vas bulu vuha, to vu b nosulu okuljaru.
 Копіювати текст
 12